Чи потрібно обмежувати доступ підлітків до соцмереж: рішення закордону та думки психологинь

Дедалі більше країн стають на шлях обмежень доступу дітей певного віку до соціальних мереж. В Україні таких законодавчих ініціатив поки немає, тож "Рубрика" поговорила з психологинями, щоб розібратися, чи заборони потрібні і як вони можуть спрацювати. Читайте, як алгоритми соцмереж впливають дітей та підлітків, які ризики вони поглиблюють і що психологині радять робити батькам для створення безпечного цифрового простору.

Ризики для дітей у соцмережах зростають

Поки дорослі зосереджені на щоденних проблемах, діти дедалі глибше занурюються в онлайн, зокрема у соціальні мережі — простори із власними правилами, ієрархіями та маркерами успіху.

Для підлітка соцмережі — це "мої друзі, мої інтереси, моє життя". Тут підтримуються стосунки, формуюється самооцінка та відчуття спільноти. У соцмережах можна ділитися досягненнями, знаходити корисні матеріали та освітні відео, вивчати мови. Але разом із можливостями зростають і ризики: кібербулінг, небезпечний контент, навʼязування хибних стандартів життя та зовнішності, залежність від нескінченного скролінгу та цифр: лайків, переглядів, підписників.

Психологи та лікарі давно бʼють на сполох: зі зростанням часу в соцмережах збільшується кількість тривоги й депресії серед підлітків, а також звернень через самоушкодження й суїцидальні думки.

Обмеження доступу до соцмереж до певного віку

Ще в 2024 ексголовний військовий лікар США й чиновник охорони здоров'я Вівек Мурті публічно закликав родини встановлювати обмеження для дітей та підлітків, а уряди — посилити стандарти їх використання. За його словами, "є багато ознак того, що соцмережі можуть мати серйозний ризик для психічного здоров'я дітей".

Процес усвідомлення та ухвалення рішень триває й у низці держав, які почали звертати увагу на цю проблему, оскільки вона набула масовості.

Австралія стала першою країною, яка законодавчо заборонила соцмережі для дітей до 16 років. Під заборону потрапили TikTok, YouTube, Instagram і Facebook. З грудня 2025 року платформи зобов'язані самостійно блокувати акаунти неповнолітніх. За порушення закону компаніям загрожують штрафи до 49,5 млн австралійських доларів. Цей закон вважають одним із найжорсткіших у світі, адже відповідальність покладена вже не на батьків чи дітей, а саме на власників соцмереж.

Наприкінці 2025 року Європарламент закликав ЄС запровадити мінімальний вік від 16 років для доступу до соцмереж та інших онлайн-сервісів, які визнаються шкідливими і такими, що формують залежність. Це спричинило ланцюгову реакцію і вже на початку 2026-го країни ЄС почали запроваджувати в себе такі обмеження: 

• у Франції Національна асамблея схвалила законопроєкт про заборону соцмереж для дітей до 15 років. Документ ще має пройти Сенат;
• в Іспанії уряд оголосив про заборону доступу до соцмереж для дітей до 16 років з обов'язковою перевіркою віку;
• Данія заявила в листопаді, що заборонить соціальні мережі для дітей до 15 років. Відповідний закон планують ухвалити в середині 2026 року. Батькам хочуть дозволити пускати своїх дітей до соцмереж, але тільки з 13 років; 
• Норвегія, Польща та Словенія також розробляють закони про вікове обмеження з 15 років;
• "Дуже близька" до оголошення заборони на соціальні мережі для дітей до 15 років і Греція;
• Велика Британія розглядає запровадження заборони за австралійським зразком;
• Німеччина також готує вікові обмеження у соцмережах.

Не вважають безпечними для дітей соцмережі і в Азії: 

• Малайзія оголосила про заборону соцмереж для користувачів до 16 років з 2026 року;
• Китай запровадив "режим неповнолітнього" — систему обмежень на рівні пристроїв і додатків, яка регулює екранний час залежно від віку дитини;
• Індія — на етапі дискусій: чиновники відкрито називають платформи "хижими" та закликають до вікових обмежень.

А що в Україні?

У нас обговорення цього питання з'являються в медіапросторі та експертних колах, але офіційних законодавчих ініціатив у цьому напрямі поки немає. Незважаючи на те, що в Україні існує додатковий ризик — під час війни соцмережі стали одним із каналів вербування підлітків російськими спецслужбами, нині питання цифрової безпеки в мережі покладається на батьків та освітян, які мають самі регулювати час, який діти проводять у соцмережах, та вчити їх критичного мислення.

Медіа Нова українська школа звернулося до аудиторії з запитанням: що думають українці про можливість повної заборони соцмереж для дітей. 60% опитаних зазначили, що абсолютно підтримують вікові обмеження. 32% вважають, що обмеження потрібні, але вони мають бути у форматі часткового регулювання. І тільки 1% респондентів категорично проти введення будь-яких обмежень.

А "Рубрика" поговорила з психологинями, щоб розібратися: як алгоритми соцмереж впливають дітей та підлітків, чому цифрові платформи мають таку сильну привабливість і чи справді можна вважати соцмережі однозначним негативом.

Чому діти в соцмережах

Психологиня ГО "ЦПД "Конфіденс" Юлія Гонтарь пояснює: раніше перехід у доросле життя був поступовим. Підлітки проходили певні випробування і лише після цього ставали частиною дорослого світу. Це були не просто ритуали, а глибокий психологічний процес: подолання страхів, усвідомлення відповідальності, підтвердження готовності до нового етапу життя.

У сучасному світі підлітки часто намагаються подорослішати швидше, через зовнішні атрибути: пробують алкоголь, куріння, жорсткі засоби впливу на інших тощо. Саме заборонені речі стають для них своєрідною "посвятою". Це стосується і соціальних мереж, інтернету, адже саме там діти отримують легкий доступ до світу дорослих.

Водночас соцмережі для підлітків є не лише способом пізнання світу, а й самих себе. Там же вони шукають реальну чи уявну референтну групу (сім'я, друзі, знаменитості, однолітки), яка слугує дитині еталоном для формування її поглядів, цінностей та норм поведінки, намагаються відчути свою включеність в соціум, власну значущість та дорослість. Тож головна причина присутності дітей у цифровому просторі — це потреба у визнанні, соціалізації та самовираженні.

Однак, говорить психологиня, занурюючись в нещадний дорослий світ, де часто є все і навіть більше, діти ще не мають психічної можливості та відпрацьованих інструментів справлятися з цим. Вони не стають дорослими, а тільки психологічно травмуються об контент, який ще не вміють ані розуміти, ані аналізувати, ані відфільтровувати для себе. 

Її колега, психологиня Юлія Чепеленко, наводить приклад із практики: 

Підлітка-дiвчина сприймала телефон як головне джерело спілкування, підтримки та самоцінності. Будь-які обмеження викликали агресію, сльози, паніку. Родина звернулася до психіатра. Фахівець запідозрив поведінкову залежність, а крім того, зʼясувалося: дивлячись все підряд, дівчина наштовхнулася на порнографічний контент, спочатку передивлятися, а згодом почала створювати власний, бо "це популярно і дає увагу".

Так діти не тільки втрачають своє дитинство, а й можуть стати об'єктами шантажу, маніпуляцій, обману, пропаганди та інших неприємних та небезпечних речей.

Як формується залежність від соцмереж

Фахівчині пояснюють: алгоритми соцмереж не "думають" про психіку користувача, їхнє головне завдання утримати увагу (наприклад, Тік-Ток у цьому один із лідерів). Платформи постійно вивчають людську психіку і виявляють важелі впливу: що викликає емоції, що затягує, що хочеться дивитися ще. А далі вмикається принцип швидкої винагороди: яскравий, емоційний контент "за інтересами" викликає сплески дофаміну, і людина знову й знову гортає стрічку, постійно отримуючи короткі порції задоволення. 

Дитячий мозок ще не має достатніх механізмів саморегуляції, щоб витримувати такий тиск і стимуляцію, і саме з цього й починається формування залежності.

"Префронтальна кора, яка відповідає за контроль, саморегуляцію та гальмування імпульсів, завершує своє будування до 25 років. Тому дітям і підліткам складніше зупинитися, важче контролювати час, важко аналізувати і пробудовувати події наперед", — говорить Юлія Гонтарь.

Окрім біологічних причин, є й психологічні. Підлітковий вік — це постійний пошук відповіді на питання "Хто я?", "Чи мене приймають?". Тому діти стають залежними від лайків, переглядів та коментарів. І всі ці речі стають для них показниками цінності, джерелом самооцінки, визнання. Соцмережі також знімають нудьгу й внутрішню напругу: підлітки часто відчувають самотність, сором, невпевненість. А контент в соцмережах відволікає від реального життя та заспокоює.

Додається й ефект FOMO (fear of missing out) — страх щось пропустити. Боязнь випасти з теми змушує постійно перевіряти телефон. Діти нервують: "А раптом я не в тренді". А якщо  у реальному житті дитині бракує тепла, підтримки та безпечного спілкування, соцмережі можуть замінити й близькість. 

Особливо вразливими до впливу соцмереж стають діти та підлітки з нейровідмінностями та психічними порушеннями.

Психологиня Юлія Чепеленко наводить приклад восьмирічного хлопчика з РДУГ і розладом аутистичного спектра. В інтернеті дитина дивиться багато пізнавальних відео, грає в розвивальні ігри. Та коли перегляд стає надмірним, дитина буквально "залипає", починає говорити мовою ігор, нервувати. З його діагнозом це швидко призводить до виснаження та проблем із концентрацією. Тобто навіть нейтральний контент без меж може шкодити.

"Дитина, яка підсіла на соцмережі, звикає до великої інтенсивності стимулів. У результаті навчання здається нудним, знижується здатність до тривалої концентрації, формується потреба у швидкому дофаміні. Це добре видно у випадку хлопчика з інтелектуальними порушеннями — після довгих ігор він не хоче виходити на уроки, бо там немає миттєвої винагороди. Мозок звикає до простого і швидкого успіху", — каже Юлія Чепеленко.

Ризики для дитини: від деградації та кібербулінгу до самоушкоджень

Наслідки надмірного використання соцмереж для дітей і підлітків дедалі частіше стають предметом масштабних досліджень.

Наприклад метааналіз, із даними 98 299 учасників у 71 дослідженні, показав: що більше людина переглядає короткі відео на кшталт TikTok чи Instagram Reels, то гіршими стають показники уваги, гальмівного контролю, пам'яті й мовлення. Дослідники виявили, що "повторювання високостимулюючого, динамічного контенту може сприяти звиканню, в результаті якого користувачі стають менш чутливими до повільних, більш складних когнітивних завдань, таких як читання, вирішення проблем або глибоке навчання". Коротше кажучи, дослідники стверджують, що це може сприяти деградації мозку. Дослідження також пов'язало використання коротких відеороликів із негативним впливом на психічне здоров'я, зокрема з підвищенням рівня стресу та тривожності. 

Інше дослідження, опубліковане в журналі JAMA Pediatrics (Каліфорнійський університет у Сан-Франциско), виявило: діти, які щодня користувалися соцмережами, мали нижчі результати тестів із читання, пам'яті та словникового запасу, ніж їхні однолітки, які соцмережами не користувалися.

Науковий огляд у PubMed Central звертає увагу на те, що вплив соціальних мереж тісно пов'язаний із ризиком вживання психоактивних речовин серед підлітків. Дослідження показують: ті, хто часто стикається з контентом про алкоголь чи наркотики онлайн, мають значно вищий ризик спробувати їх самостійно.

Окремий блок ризиків — кібербулінг. Дослідження показують, що цифрове цькування, через свою анонімність і безперервність (24/7) пов'язане з підвищеним ризиком депресії, тривожності, самоушкодження та суїцидальних думок у підлітків. Вчені наголошують: сучасні системи модерації часто не встигають за новими формами онлайн-агресії. Причому навіть "тонкі" форми онлайн‑переслідування: виключення з груп, злі коментарі, чутки, можуть завдавати глибокої психологічної шкоди.

Найгірше те, що алгоритми поступово підлаштовуються під інтереси дітей, пропонуючи дедалі більш емоційний і провокативний контент. Що довше дитина перебуває онлайн, то більш екстремальними можуть ставати відео — з радикальними ідеями, сексуалізацією чи насильством. Так поступово стирається межа між недопустимим та нормою.

"Сцени жорстокості, вбивств, знущання над кимось можуть стати не тільки причиною стресу чи нічних жахів. Насильство породжує насильство. Буває так, що, дивлячись такий контент, діти пробують його відтворити. Під сильним враженням дитина або страждає сама, або може переносити таку поведінку в реальне життя. Але і той, і той варіант — це про злам дитячої психіки", — говорить психологиня Юлія Гонтарь.

Сюди відносяться ігри, челенджі, які закликають до завдавання собі шкоди через маніпуляції та шантаж (тут варто згадати "Синього кита"), а також пропаганда сексуалізації, розладів харчової поведінки та зміни зовнішності.

Тотальна заборона соцмереж для дітей точно спрацює?

Повна ізоляція від цифрового світу сьогодні нереалістична — вважають психологині.

"Розвиток технологій та штучного інтелекту пішов швидше, ніж ми навчилися до нього пристосовуватися. Тому, як на мене, ми маємо зараз трошки запізнілу реакцію", — говорить Юлія Гонтарь.

Вона продовжує: "У Європі починають запроваджувати заборони та обмеження на користування соцмережами дітей, а в Україні ще тільки вивчають досвід Європи. Це все довготривалий процес, а технології розвиваються невпинно — кожен день з'являється кілька сотень нових нейромереж для виконання різноманітних задач".

На думку Юлії Гонтарь, все несеться з неймовірною швидкістю, яку людство поки що не може наздогнати.

"Заборона без пояснення часто викликає протест або приховану поведінку. Підліток не перестане хотіти доступу, а почне шукати способи обійти правила. Виникає ефект «забороненого плоду»", — зауважує Юлія Чепеленко.

Це вже підтверджує досвід Австралії, яка заборонила соцмережі для дітей до 16 років. Опитування серед підлітків, яке провело ВВС через місяць після заборони, показало неоднозначні результати: деякі підлітки говорили про позитивні зміни, тоді як інші розповіли, що вже створюють нові акаунти із фальшивим віком, переходять до мереж, на які не поширюється заборона, діляться лайфхаками, які допоможуть її обійти. Деякі підлітки перейшли на спільні акаунти зі своїми батьками. Коментатори також прогнозують різке зростання використання VPN.

Австралійські психологи зазначають: всі ці реакції можуть відображати короткочасну емоційну адаптацію. Раптова відмова від соцмереж викликає своєрідну "ломку" і відповідно бажання позбавитися її, знову отримавши доступ. Згодом підлітки можуть сформувати інші механізми емоційної регуляції, зокрема через спілкування з родиною чи дорослими, яким довіряють.

Отже, хоча заборона змінила звички частини молоді, проблеми з контролем і спроби обходу обмежень залишаються. Чи матимуть обмеження довготривалий поведінковий ефект, поки що невідомо.

"У своїй практиці я регулярно бачу, що питання соцмереж не чорне й не біле. Вони можуть бути і ресурсом, і ризиком. Все залежить від віку дитини, психічних особливостей, рівня контролю та якості взаємодії в родині", — говорить Юлія Чепеленко.

Вона наводить ще один приклад: 15-річний хлопець після дистанційного навчання мав страх оцінювання і загалом труднощі у живому спілкуванні. Discord, чати і ігри стали для хлопця першим середовищем для соціалізації. Через них він отримав підтримку, прийняття, сміливість. У цьому випадку соцмережі — не проблема, а місток до реальної взаємодії.

Будувати безпечний цифровий простір

"Ми не можемо скасувати прогрес та надшвидкий розвиток технологій і штучного інтелекту, але навчитися турбуватися про своїх дітей ми мусимо", — говорить Юлія Гонтарь.

Психологиня радить: щоб захистити дитину в інтернеті, замість суворих заборон батьки можуть будувати безпечний цифровий простір для своїх дітей.

Це означає:

• створювати довірливі стосунки з дітьми, щоб вони могли поділитися ситуаціями, які їх турбують;
• проводити більше часу разом з дітьми, бо соцмережі ніколи не замінять реального спілкування; 
• вчити дитину розпізнавати небезпечний контент, який може зашкодити;
• вчити дитину відповідального користування соціальними мережами та усвідомлювати, де на неї може чекати небезпека; 
• домовлятися про час перебування дитини в інтернеті;
• за можливості перевіряти ресурси, посилання, які відкриває дитина, і чи немає там ризикованого контенту або особистих даних таких як адреса, геолокація;
• при зміні поведінки дитини обов'язково звертати на це увагу;
• навчити дитину навичок критичного мислення: як розпізнавати небезпечні челенджі та ігри, як не піддаватися на провокації інфлюенсерів, як розпізнавати фейкові сторінки та новини, як розпізнавати маніпуляції;
• розповідати про намагання ворогів України залучати дітей до начебто заробітку і що це значить насправді;
• тренування у дитини навички цифрового скептицизму: замість пасивного споживання контенту дитина має навчитися ставити запитання до кожного поста чи відео.

"На групових зустрічах з дітьми я завжди проговорюю: як безпечно спілкуватися онлайн, чого точно не варто робити (надсилати інтимні матеріали, пересилати чужі фото, реагувати на провокації), як діяти, якщо отримав чи отримала погрози;·куди звертатися. А головне, намагаюся донести, що батьки і дорослі — не каральна інстанція, а ресурс допомоги", — ділиться психологиня Юлія Чепеленко.

З її слів, під час групових занять діти самі починають ставити дуже дорослі запитання: "А яка відповідальність за це? А що буде, якщо переслати? А якщо це просто жарт?". Тобто запит на роз'яснення у дітей є. Але до цього потрібно їх підводити — створювати безпечний простір, де можна запитати без страху покарання.

Фахівчині наголошують: дуже важливо, щоб такі розмови дорослих із дітьми відбувалися не "для галочки", а живими з прикладами, моделюванням ситуацій, обговоренням реальних сценаріїв. Коли дитина чітко розуміє правила і знає, як діяти в різних ситуаціях, вона поводиться в інтернеті більш відповідально та обдумано.