Українська система охорони здоров'я зазнала важких втрат від повномасштабної війни рф. Лікарні — це мішені для російських бомбардувань, багато медичних працівників переселилися або виїхали з країни, а пацієнти в прифронтових районах часто не мають доступу до медичної допомоги. Дізнавшись про це, двоє данських підприємців запропонували оригінальне рішення.
"Рубрика" поспілкувалася із засновниками Якобом Далгофом і Ларсом Вестб'єргом, а також із керівницею проєкту Іриною Мельник про те, як проєкт "Мобільні клініки" допомагає найбільш вразливим українцям отримати медичне обслуговування та необхідне лікування.
У чому проблема?
Мільйони українців не мають доступу до лікування
Мільйони людей в Україні живуть без надійного доступу до медичної допомоги через повномасштабну війну росії. Лікарні пошкоджені або зруйновані російськими військами, тоді як атаки на цивільну інфраструктуру й далі перевантажують і без того ослаблену систему охорони здоров'я.
У рамках проєкту "Атаки на охорону здоров'я в Україні" задокументовано 2591 випадків нападів на об'єкти охорони здоров'я в Україні. Скриншот з інтерактивної мапи attacksonhealthukraine.org
Для понад 9 мільйонів українців, які потребують допомоги, піти до лікаря або дістати медичні препарати — це щоденне випробування. Особливо складна ситуація у віддалених та прифронтових районах, де сільські медичні пункти не мають достатньої кількості персоналу, стабільного опалення та ліків. У деяких селах поліклінік чи амбулаторій взагалі ніколи не було.
Яке рішення?
Лікарні на колесах
Якоб Далгоф і Ларс Вестб'єрг, які давно проживають в Україні, були стурбовані цією кризою. Вони почали шукати практичне рішення, яке могло б відновити доступ вразливих верств населення до медичної допомоги — щось оперативне, гнучке й доступне для людей, де б вони не були. Цим рішенням стали мобільні клініки.
Одна з мобільних амбулаторій у Борисполі. Фото надане проєктом "Мобільні клініки"
Ці амбулаторії-причепи, які можна закріпити майже на будь-який автомобіль, приїжджають безпосередньо у віддалені та прифронтові громади. Вони доставляють лікарів, медикаменти та допомогу туди, де лікарні пошкоджені, переповнені або їх просто немає.
Це місія проєкту "Мобільні клініки" — надавати життєво необхідне медичне обслуговування громадам, які за інших обставин його не отримали би.
Як це працює?
Якщо люди не можуть доїхати до лікарень, лікарні мають приїхати до них
Двоє данських підприємців мали різні життєві шляхи, але зрештою обоє опинилися в Україні. Ларс приїхав першим, у 2003 році, щоб керувати данським стартапом. Пізніше він заснував Данську бізнес асоціацію, щоб допомагати данським компаніям працювати та інвестувати в український ринок.
Більше ніж десять років по тому настала черга Якоба. Він перевів ІТ-відділ своєї компанії до Львова, а незабаром і сам туди переїхав, став професором в університеті "Львівська політехніка" та одружився на українці.
Зліва направо: Ларс Вестб'єрг, Якоб Далгоф і міністр сільського господарства Данії Якоб Єнсен. Фото надане проєктом "Мобільні клініки"
Із часом обидва чоловіки почали вважати Україну своїм домом, тому, коли рф розпочала повномасштабне вторгнення, Ларс і Якоб не змогли залишити Україну — вони відчували відповідальність перед суспільством, яке їх прийняло.
Спочатку вони координували благодійні проєкти як члени організації "Rotary International", але незабаром зрозуміли, що цього недостатньо. "Одного вечора ми з Ларсом сіли і вирішили, що хочемо реалізувати власний проєкт. Ми хотіли зробити щось вагоме", — розповідає Якоб "Рубриці". Ларс додає: "Ми були впевнені, що це має бути проєкт, який рятує життя".
Ларс Вестб'єрг і Якоб Далгоф із керiвницею проєкту Iриною Мельник та членами команди. Фото надане проєктом "Мобільні клініки"
Під час пошуків ідей та бесiд із колегами з "Ротарі" Ларс і Якоб раз по раз чули одну й ту ж історію. Через те, що лікарні та поліклініки зруйновані, транспортне сполучення порушене, а лікарі виїхали, у багатьох прифронтових селах люди залишилися без доступу до медичної допомоги. Найбільше постраждали літні жінки, які не змогли — або відмовилися — залишити свої домівки.
Після довгих роздумів Ларс і Якоб дійшли висновку: якщо люди не можуть потрапити до лікарень, то лікарні мають приїхати до людей.
Створення першої мобільної клініки
Спершу Ларс і Якоб планували придбати готові мобільні клініки та подарувати їх громадам, але досліджуючи ринок, вони зрозуміли, що наявні варіанти або занадто громіздкі, або занадто дорогі, або не відповідають реаліям українських прифронтових регіонів. "У якийсь момент ми просто вирішили власноруч створити свою клініку", — каже Якоб.
Визначившись з ідеєю, засновники проєкту взялися за генерацію ідей, розробляли ескізи та досліджували необхідне для клініки обладнання та матеріали. Вони також проконсультувалися з експертами — Міністерством охорони здоров'я України, міжнародною організацією "Лікарі без кордонів", Червоним Хрестом та військовими медиками, які краще за будь-кого розуміють умови на передовій.
"Коли ми почали розвивати цю ідею, ми впевнилися, що це саме той задум, над яким варто працювати", — ділиться Ларс.
Після того, як Ларс і Якоб знайшли фінансування — заможня данська родина погодилася надати кошти на перші десять мобільних клінік — вони знайшли на заході України завод із виробництва причепів, який міг виготовити прототип. Команда із шести інженерів відповідала за всі технічні та юридичні вимоги, включно зі стандартами безпеки дорожнього руху, розподілом ваги, гальмами тощо.
Засновники свідомо обрали українську фабрику для виробництва клінік. "Ми хочемо мати виробництво тут, в Україні, щоби підтримати місцеву економіку. Ми могли б виробляти клініки у Польщі, але для нас було важливо, щоб виробництво відбувалося в Україні та створювалися робочі місця", — пояснює Якоб.
Фасад мобільної клініки. Фото надане проєктом "Мобільні клініки"
Після того як перші клініки вже відправили на місця, команда проєкту постійно підтримувала зв'язок із користувачами. Так вона дізнавалася, що спрацювало, а що ні. Виявилося, що деякі ідеї себе не виправдали. Наприклад, туалет займав занадто багато місця, а водопровідна система не справлялася з морозами.
З кожним відгуком клініка вдосконалювалася — була облаштована надійною ізоляцією, кращою вентиляцією, сонячними панелями та водопровідною системою, яка не замерзає. Також було скорочено перелік медичного обладнання до найнеобхіднішого: хірургічні та реанімаційні набори; портативні дефібрилятор, апарат штучної вентиляції легенів та ультразвуковий апарат; стоматологічне крісло та інструменти тощо. Тепер лікарі, які працюють у клініках, мають усе необхідне для огляду та лікування пацієнтів, проведення базових обстежень та стабілізації травм, таких як струси мозку або осколкові поранення.
Всередині мобільної клініки. Фото надане проєктом "Мобільні клініки"
Всередині мобільної клініки. Фото надане проєктом "Мобільні клініки"
Зараз спогади про прототип викликають у Ларса і Якоба усмішку. "Ми знаємо, що це не кінцева версія. Навіть якщо зараз клініка здається нам ідеальною на 100 %, у майбутньому ми точно будемо щось покращувати", — переконаний Якоб.
Чи це дійсно працює?
79 мобільних клінік: кількість зростає
Наразі в рамках проєкту до лікарень та надійних благодійних організацій у 12 регіонах України було поставлено 79 мобільних клінік, кожна вартістю 50 000 євро. Щоб вирішити, куди кожна з них потрапить, команда проєкту тісно співпрацює з Міністерством охорони здоров'я. Разом із міністерством, обираються громади, які найбільше потребують допомоги, зазвичай у районах, що найбільше постраждали від війни.
Коли донори давали згоду, ініціатива також підтримувала військових, які використовують клініки як стабілізаційні пункти для поранених бійців. Ірина Мельник, керівниця проєкту, розповіла, що 80-та клініка будується "під замовлення" для військового підрозділу.
Як координатор, Ірина підтримує постійний зв'язок із лікарнями, які використовують амбулаторії, та перевіряє, як проходить робота на місцях. Згідно зі звітами лікарів, станом на сьогодні в мобільних амбулаторіях отримали обслуговування понад 110 000 пацієнтів. Лікарі також зазначають, що під час тривалих відключень електроенергії люди використовували амбулаторії як "пункти незламності" — приходили зарядити телефон та набрати питну воду.
"Ми цим дуже пишаємося, — зауважує Якоб. — Коли нам важко, нас підтримує думка, що завдяки цьому проєкту ми допомогли понад ста тисячам людей".
Мобільна клініка після удару дрона. Фото надане проєктом "Мобільні клініки"
Пошкоджена мобільна клініка відремонтовано за підтримки донора. Фото надане проєктом "Мобільні клініки"
Команда проєкту також пишається тим, що одній із їхніх мобільних клінік вдалося врятувати життя пацієнтів, коли по ній вдарив безпілотник. Завдяки зміцненому каркасу та стінкам із сендвіч-панелей вона не загорілася, і ніхто не постраждав. Завдяки донору, який перщочергово профінансував цю амбулаторію, її повністю відремонтували та повернули до тієї ж лікарні, де вона працює вже майже три роки.
Пацієнти стоять у черзі, щоб отримати допомогу. Фото надане проєктом "Мобільні клініки"
Проте понад усе, команда пишається тим, що мобільні клініки дають надію громадам, де ледь не кожен будинок пошкоджено, а мешканці почуваються забутими. Для них клініки — це знак, що їх не покинули напризволяще.
"Коли проєкту було сім чи вісім місяців, до нас зателефонував лікар, який був у селі далеко на сході з амбулаторією, — згадує Якоб. — Його дуже вразило те, що він побачив. Коли він приїхав, у селі було лише кілька літніх жінок. Він оглянув кількох пацієнток, але потім почали приходити й інші селяни. Та вони прийшли не за медичною допомогою. Вони просто хотіли побачити клініку — нову й ошатну — та впевнитися, що хтось за межами села про них пам'ятає".
Ще більше корисних рішень!
Новий проєкт для військових
За останні три роки проєкт "Мобільні клініки" зібрав і витратив понад 3 мільйони доларів США. За словами Ларса, підтримка надходила хвилями. Після того, як ініціатива отримала перше фінансування, до її реалізації долучилися інші приватні донори та міжнародні організації, такі як "Rotary" та "Lions Club". "Ця ініціатива вимагала від нас багатьох кроків і підтримки багатьох людей, які відгукнулися й допомогли", — ділиться Ларс.
Фінансування переважно надходило з-за кордону — Данії, Норвегії (яка профінансувала 17 мобільних амбулаторій), Австралії, США, Австрії, держав Балтії та інших країн. Засновники проєкту кажуть, що це була свідома стратегія. "Ми не хотіли збирати гроші в Україні, бо вони й так йшли на багато корисних проєктів тут. А ми, як іноземці, вважали своїм обов'язком залучити побільше наших зв'язків по всьому світу", — наголошує Якоб.
Українські бандуристки зібрали кошти для проєкту "Мобільні клініки" під час туру Норвегією. Фото надано проєктом "Мобільні клініки"
Зараз Ларс і Якоб сподіваються на таку ж фінансову підтримку для їхнього нового проєкту "Сервіс Юкрейн". У рамках цієї ініціативи команда виробляє та постачає українським військовим мобільні командні центри для управління безпілотниками.
Від військових Ларс і Якоб дізналися, що під час бойових завдань оператори дронів зазвичай вимушені ховатися у звичайних приватних будинках, часто без електрики, і наражати своє життя на ще більшу небезпеку, коли шукають укриття. Тоді засновники вирішили розробити рішення для армії.
Мобільний командний центр для дронів, розроблений проєктом "Сервіс Юкрейн". Фото: "Сервіс Юкрейн"
Засновники проєкту спочатку опитали бійців, яких вони підтримували під час війни, щодо характеристик і обладнання, необхідного для мобільного командного центру. Потім команда проєкту працювала над концепцією, регулярно збирала відгуки від військових і зводила дизайн до найважливіших деталей для роботи операторів на фронті.
Зараз прототип мобільного командного центру завершений і проходить випробування на полі бою трьома підрозділами.
"Загалом, підрозділи, які його тестували, дуже задоволені, — розповідає Ірина. — До нас приходять із запитами все більше підрозділів, які працюють поблизу лінії фронту таі хочуть отримати один із наших командних центрів. Зараз ми збираємо відгуки та думаємо над покращеннями".
Мобільний командний центр для дронів, розроблений проєктом "Сервіс Юкрейн". Фото: "Сервіс Юкрейн"
Бачення засновників — створити мобільні командні пости, які не тільки підтримуватимуть українську армію, а і стануть частиною оборонної промисловості України. "Ми мріємо, що одного дня НАТО захоче придбати наш центри, і ми їх зможемо виробляти тут, в Україні", — зазначає Якоб.
А щодо їхнього оригінального проєкту, засновники вірять, що їхні мобільні клініки і надалі підтримуватимуть українців, які цього потребують, навіть після закінчення війни. "Система охорони здоров'я України не буде відбудована за один день; у багатьох селах усе ще не буде лікарень. Цей проєкт може допомогти забезпечити там медичне обслуговування впродовж наступних 50 років. Це економічно ефективне рішення", — додає Ларс.
Будь то відновлення доступу до медицини в прифронтових громадах чи зміцнення оборони України, місія обох проєктів довгострокова. Як наголошує Ларс: "Ми залишатимемося в Україні стільки, скільки буде потрібно. Це наша обіцянка".
