Вільний простір у лікарняних стінах: як маленьким пацієнтам через гру допомагають зменшити стрес

У чому проблема? 

Лікарня — це завжди стрес для дитини. Незнайоме середовище, уколи, процедури, страх перед тим, що буде далі. Все це переживають як діти-пацієнти, так і їхні батьки. Але чи можна зробити так, щоб перебування в лікарні стало менш тривожним, а дитина відчувала себе у лікарняних стінах не пацієнтом, а просто дитиною?

Яке рішення?

Відповідь — гра. Саме вона стає тим містком, що з'єднує лікарняну реальність зі звичним дитячим світом. Учасники проєкту, що спрямований на психологічну підтримку дитячих лікарень від ГО "Момент міцності", знають це з власного досвіду. Для дітей у лікарнях Харкова та Ужгорода студенти під наставництвом психологинь, менторів та супервізора проводять ігрові заняття, які допомагають швидше оговтатися від стресу, розслабитися та сприймати перебування в лікарні в іншому світлі.

Як це працює?

Психологічна підтримка, яку під час війни надають комплексно студентство та експерти в українських містах від громадської організації "Момент міцності", націлена на розвиток психологічної культури як загалом, так і зокрема в дитячих лікарнях. Таким чином на практиці демонструють принцип: навіть у лікарняних стінах можна створити для дітей простір, де вони зможуть почуватися вільно, менш стресово та продовжувати розвиватися. Для цього експертна спільнота, яку вдалось залучити громадській організації, використовує унікальні ігрові методи, а також поширює ці практики разом зі студентством медичних, психологічних та мистецьких спеціальностей.

Як це працює в Харківській дитячій лікарні №16? Тут психологічна підтримка для дітей "захована" в експерименти зі спеціальним акустичним обладнанням, яке наповнює "звукову лабораторію". 

У цій лабораторії діти експериментують зі звуками. Джерелами звуку стають як звичайні музичні інструменти — барабани, бубни, брязкальця, так і різне медичне приладдя, з яким діти щодня стикаються у лікарні. Разом із психологинею Владою Андрущенко та студентами вони пробують слухати речі, які медики постійно використовують для маніпуляцій. Наприклад, діти досліджують, як звичні медичні звуки — наприклад, від пробірок, ємностей для сечі, шприців, крапельниць — можуть сприйматися через навушники та мікрофони, які змінюють їхнє звучання. Це дозволяє дітям переосмислити свої емоції та відчуття, пов'язані з лікуванням, і пограти з цими звуками в новій, розслабленій обстановці. Діти мають можливість досліджувати звуки, висловлювати свої асоціації та ділитися тим, що їм нагадує той чи інший звук.

Цікава деталь — до проєкту залучили не лише студентів-музикознавців, а зробили акцент на мультидисциплінарному підході. Ігрові практикуми, а потім і заняття з дітьми у проєкті проходять також майбутні медики.

Навіщо взагалі слухати звуки пробірок і крапельниць? У проєкті пояснюють: щоб повʼязати ці звуки асоціативно з іншим досвідом. Більш приємним, ніж медичні маніпуляції з тими ж самими предметами. Розширити власний досвід, який своєю чергою впливає на відчуття та думки. Цей своєрідний "вихід за межі", а також творчі моменти ігропрактик допомагають дітям справлятися з тривогою та адаптуватися до обставин лікарні.

"Діти маніпулюють предметами, слухають їхні звуки, і це допомагає їм трансформувати сприйняття цих речей. Якщо зранку вони асоціювалися з лікуванням та тривогою, то вже під час занять діти починали бачити в них артоб'єкти, які дарують ресурс і нові емоції", — говорить психологиня проєкту Влада Андрущенко.

Проте аудіозаняття з дітьми не обмежилися лише прослуховуванням звуків. Психологиня та студентська команда, концентруючись на специфічних потребах різних відділень лікарні, запропонували дітям виступити в ролі експертів. Але спочатку психологи проєкту вивчили потреби пацієнтів лікарні. Тут є шість відділень: нефрологічне, пульмонологічне, педіатрії, молодшої педіатрії, реанімаційне та онкогематологічне. Саме на основі цих потреб і визначали цілі наступних артзаходів.

З маленькими пацієнтами нефрологічного відділення студенти записали подкаст, де діти ділилися відчуттями, розповідали, що відбувається в організмі під час хвороби та лікування. Завдяки студентам мистецького університету подкаст набув ігрового контексту, а студенти-медики допомогли дітям використовувати професійну термінологію.

А разом із дітьми з онкогематологічного відділення створили мотиваційну казку про пригоди Лейкоцитика — персонажа, який має друзів-тромбоцитів та еритроцитів. Лейкоцитик потрапляє в халепу, що призводить до хвороби, але згодом долає її завдяки допомозі друзів та власній силі. Сценарний план казки залишав багато місця для імпровізації, щоб діти могли долучатися до процесу, чути свій голос, доносити власні думки і також почуватися експертами.

"Все це є дуже важливим у процесі лікування. Адже коли дитина потрапляє до лікарні, вона рідко має можливість бути самостійною. Лікарі, медсестри, батьки — всі знають, що робити, а дитина лише пасивно сприймає процедури. Коли ж вона бере на себе експертну роль під час подкасту чи казки, це підвищує її самооцінку і допомагає відчути себе авторкою свого одужання", — коментує Влада Андрущенко.

А це точно працює?

"Я не хочу йти геть з цієї лікарні. Тут є школа й музиканти", — таким враженням поділилася маленька пацієнтка дитячої лікарні в Харкові. Незважаючи на небезболісні інʼєкції, не надто приємні процедури чи медикаменти, діти, для яких лікарня перетворилася з місця страждань на простір для самовираження та самопізнання, не хотіли залишати її стіни.

"Опрацювавши кілька форматів занять, ми побачили, як вони працюють з дітьми різного віку, і отримали від них та батьків позитивний зворотний зв'язок. У нас ще багато планів, і ми продовжуємо розвивати цей напрямок", — ділиться Влада Андрущенко.

Проєкт триватиме до кінця квітня, але вже очевидно, що це тільки початок зміни атмосфери в лікарнях, тому варто слідкувати за наступними анонсами від ГО "Момент міцності".