Таким є один із найбільших в Україні центрів воєнної травми — Superhumans, підрозділи якого працюють біля Львова, у Дніпрі, а також готується до відкриття підрозділ в Одесі. "Рубрика" побувала у львівській філії центру й дізналася детальніше про особливості реабілітації та індивідуальний підхід до пацієнтів.
У чому проблема?
За даними експертів проєкту підтримки протезування Protez Hub, за три роки повномасштабної війни потребу в протезуванні в Україні має приблизно 20 тисяч людей. З огляду на продовження воєнного терору з боку росії їхня кількість лише зростатиме.
Держава хоч і забезпечує людей безплатними протезами, але не всі заклади охорони здоров'я можуть запропонувати відповідний рівень реабілітації. Також у багатьох із них досі немає інклюзивних умов, а чимало пацієнтів залишаються сам-на-сам із потребою реінтеграції після проходження реабілітації.
Яке рішення?
Неподалік Львова розташований всеукраїнський сучасний центр воєнної травми — Superhumans, який відкрили у квітні 2023 року. Для цього орендували два приміщення місцевого госпіталю у місті Винники. З того часу тут вже виписали понад 1300 пацієнтів і виготовили майже 2000 протезів.
У Superhumans пропонують комплексний підхід: надають не лише медичні послуги, а і психологічний супровід, кар'єрне консультування та сприяють реінтеграції пацієнтів у суспільство після реабілітації. Інклюзивність та турбота про пацієнтів у центрі починається ще на вході до будівлі: зручні пандуси із правильним кутом нахилу, автоматично розсувні двері, приміщення без порогів, внутрішні ліфти, адаптовані вбиральні тощо.
Загалом тут пацієнти можуть отримати послуги з:
- протезування;
- реконструктивної хірургії;
- реабілітації та психологічної підтримки;
- відновлення слуху;
- соціальної реінтеграції та кар'єрного консультування;
- прицільної медичної евакуації поранених.
Потрапити до центру можуть як військові, ветерани, так і цивільні та діти, які зазнали ушкоджень від війни. Усі послуги — безоплатні. Центр існує завдяки допомозі благодійників та донорів.
Як це працює?
Про протезування: які можливості відкривають нові технології
По будівлі Superhumans важко одразу здогадатися, що це — медичний заклад. Замість звичних лікарняних коридорів — просторий світлий хол із великим телевізором, бібліотекою та тенісним столом. Ніякого запаху ліків чи пригніченого настрою, натомість — жвава музика та гумор.
Із холу доноситься стукіт м'ячиків — це двоє суперів (так називають пацієнтів у центрі) грають у теніс. Один із них вже добре освоїв новий протез, тож впевнено ступає і відбиває м'ячик тенісною ракеткою.
Завдяки сучасним технологіям протези стали набагато функціональнішими, розповідає Андрій Іщик, медіаменеджер Superhumans, який зустрічає нас у холі. Тепер за їх допомогою можна робити як звичайні побутові справи, так і їздити на велосипеді, професійно займатися бігом, альпінізмом чи плаванням. Фахівці Superhumans виготовляють протези індивідуально під потреби кожного з пацієнтів.
"Також зараз з'явилися нові матеріали і сплави, завдяки яким протези стають легшими та керованішими. Наприклад, деякі протези можна автоматично адаптувати до багатьох завдань, як-от ходьба, їзда на велосипеді чи користування дрібними предметами", — розповідає Андрій, показуючи лабораторію протезування.
Андрій Іщик, медіаменеджер Superhumans. Фото: Superhumans
Найбільше в центрі використовують механічні протези рук і ніг, адже майже кожен пацієнт починає свій шлях реабілітації саме з них. До того ж вони дешевші. Вартість такого протеза залежно від комплектації може сягати від 10 до 15 тисяч євро (нагадаємо, що у Superhumans протезування безплатне).
Також у центрі пацієнтам пропонують і міоелектричні протези рук та протези ніг з електронними колінами. Але вони значно дорожчі. За словами Андрія Іщика, лише сам механізм електронного коліна може коштувати близько 70 тисяч євро. Водночас такий вид протезів має більше режимів, які можна перемикати зі смартфона. Чим більше функцій, тим вища вартість. У центрі виготовляють й інші види протезів залежно від призначення, зокрема коли, наприклад, йдеться про високі ампутації з втратою суглоба.
"Отримати протез — це лише половина справи. Дуже важливо навчитися правильно ним користуватися і максимально його відкоригувати"
Якщо підібрати протез неправильно, це може принести не тільки дискомфорт, а й навіть травмувати кінцівку, розповідає Андрій Іщик. Саме тому від моменту операції до встановлення постійного протеза людина може змінити кілька куксоприймачів, або гільз (вони слугують з'єднувачами між протезом і тілом) чи інших складових протезу.
Залежно від потреб протези також ділять на:
- післяопераційний — він потрібен на самому початку реабілітації, щоби пацієнт чи пацієнтка звикли;
- початковий — його використовують на завершальному етапі реабілітації, коли рана вже загоїлася і зійшов набряк;
- підготовчий, на якому пацієнти вчаться виконувати щоденні справи та робити перші рухи;
- і лише після цього виготовляють постійний протез.
Спочатку протезисти проводять вимірювання. Далі роблять гіпсовий зліпок, у якому враховують найменші деталі: розташування м'язів, сухожиль, кісток, стан шкіри пацієнтів. Лише після отримання цих даних починають виготовляти протез. Далі розпочинається період адаптації та фізичної терапії. Останній етап — коригування, яке потрібно повторювати час від часу.
"Часто дехто помилково думає, що достатньо один раз встановити протез і все, можна виписуватись. Насправді навчитися жити з протезом не так легко. Для цього використовують цілий комплекс вправ, під час яких фізичні терапевти слідкують за ходою пацієнта, вчать ходити рівно, збалансовано й навіть показують, як правильно падати на протезі, якщо все ж не втримали рівноваги", — акцентує Андрій Іщик.
Також із часом кукса (частина кінцівки, яка залишається після ампутації) може зменшуватися через те, що спадає набряк після операції, кінцівка худне через постійне навантаження, тож відповідно до цього треба й коригувати протез. Тому в центрі завжди залишаються на зв'язку зі своїми пацієнтами.
У центрі немає колишніх пацієнтів. Фото: Микола Тимченко
"Відновлення має проходити без поспіху та перевантажень"
У відділенні фізичної реабілітації, куди ми переходимо далі, кипить робота: тут пацієнти займаються фізичною терапією після встановлення протеза. Усі зосереджені та чітко слідують інструкціям своїх фізичних терапевтів.
Біля одного з тренажерів знайомимося з Остапом, якого під час заняття підтримує дружина та донька. Під час виконання бойового завдання чоловік отримав поранення, внаслідок якого лікарі змушені були ампутувати ногу. Спочатку він проходив лікування в Харкові, потім його доставили до одного з військових госпіталів у Львові, а згодом і до Superhumans. Тут Остап майже два місяці і вже минає другий тиждень, як він вчиться ставати на протез.
Остап (посередині) під час занять. Фото: Микола Тимченко
"Спершу ми виконували вправи для загального зміцнення тіла: тренували м'язи преса, спини, здорову кінцівку, робили вправи на витривалість. Окремо працювали над куксою, щоб відновити силу, бо через довге лежання в лікарні вона була ослаблена. Коли організм зміцнів, почали робити вправи вже з протезом", — ділиться Остап.
Початковим завданням після встановлення протеза було навчитися на ньому стояти, із заблокованим коліном, та переносити вагу з однієї сторони в іншу. Лише засвоївши ці навички, можна розблокувати коліно й опановувати подальші функції.
"Це лише на перший погляд здається, що все легко, але насправді це вимагає багато концентрації: яка рука йде вперед, як переносити вагу на носок чи п'ятку, як тримати спину… Ти ступаєш кілька разів — терапевт підказує, що поправити. Коригуєш — і йдеш далі. Так поступово ми вдосконалюємо мою ходьбу", — розповідає чоловік.
Поруч займається Олексій, який також має ампутацію ноги. Він перебуває вже на фінальному етапі реабілітації. Фізичний терапевт постійно стежить за тим, аби навантаження на протез було поступовим та рівномірним. Олексій каже, якщо ненароком перевантажити кінцівку, то можна нашкодити. Тому важливо, щоби процес відновлення проходив правильно й без поспіху.
"Я вже навчився ходити на протезі, але продовжую тренуватися — долаю перешкоди, треную баланс, ходжу по сходах і різних типах поверхні. Ми також активно працюємо над відновленням м'язів, бо навіть за короткий час без навантаження вони втрачають тонус. Головне — набратися терпіння і сили. Усе потребує часу. Так, спочатку це боляче і важко, це складний період життя — але все минає", — наголошує Олексій.
У сусідній кімнаті поруч розташована адаптивна кухня, а також простір для занять з ерготерапевтами, які переважно працюють із тими, хто має ампутацію рук. Мета — відновити пацієнтів до максимально незалежного життя, тобто самообслуговування: гігієна, побут, зокрема, готування, робота, хобі, користування додатковими пристроями або новітніми протезами верхніх кінцівок.
Окрім цього, фахівці використовують і різні ігри — карти, доміно — щоб тренувати як дрібну моторику, так і когнітивні функції. Вправи залежать від виду протеза: у разі використання механічного протеза руки пацієнтів навчають базових рухів і контролю, з міоелектричним протезом — пояснюють принцип роботи кисті та ліктя, як налаштовувати протез, які додаткові можливості він має тощо.
"Зазвичай працюємо за таким принципом: два тижні — підготовка до протезування, ще два тижні — робота з протезом. У середньому за місяць пацієнти проходять близько десяти інтенсивних занять і досягають значного прогресу. Головне — до кожного потрібно знайти індивідуальний підхід", — розповідає одна із фахівчинь.
Від інклюзивного простору до окремих меню: як у Superhumans забезпечують індивідуальний підхід до пацієнтів
В одному з просторів центру зустрічаємо Ольгу Руднєву, генеральну директорку та співзасновницю Superhumans. Вона розповідає, що в центрі дбають не тільки про якісне фізичне відновлення, а і про комфорт, уподобання та переконання пацієнтів і пацієнток.
Ольга наголошує, що залежно від складності травми, хтось може вийти із центру вже через два тижні, а хтось через рік. Саме тому важливо створити комфортні та інклюзивні умови для перебування людей. У центрі навіть розробили власний аромат, щоби ніщо не нагадувало пацієнтам про лікарню.
Ольга Руднєва, генеральна директорка та співзасновниця Superhumans. Фото: Микола Тимченко
Також через місяць після початку роботи в центрі вирішили замінити всі сушарки для рук на паперові. Бо раптовий звук попередніх у замкненому приміщенні спричинив панічні атаки в кількох пацієнтів.
Крім цього, значну увагу в центрі приділяють і харчуванню. За словами Ольги Руднєвої, нерідко в хлопців і дівчат на фронті формується дуже специфічний раціон: кава "3 в 1", енергетики, печиво та солодощі. Але відновлення — це не лише фізична терапія, а й харчування. Тож станом на зараз у центрі розробили дев'ять різних меню відповідно до медичних показань та уподобань пацієнтів. Фахівці центру регулярно проводять опитування, щоб отримувати зворотний зв'язок для коригування меню.
"Є пацієнти-вегетаріанці — для них готуємо окремо. Є ті, хто має травми обличчя і не може їсти тверду їжу, то для них ми розробляємо меню з м'якими або перетертими стравами. Також до нас звернулося кілька хлопців, які пережили полон, і попросили прибрати з меню каші, бо вони були для них тригером. Адже єдине, що вони їли в полоні, це саме каші. Тоді ми розробили окреме меню і для них, без каш", — ділиться Ольга Руднєва.
У центрі завжди збирають зворотний зв'язок від пацієнтів. Фото: Микола Тимченко
Усе це, за її словами, завдяки мультидисциплінарній команді, до складу якої входять і лікарі, і фізичні терапевти, й ерготерапевти, і протезисти, і психологи, і, звісно, самі пацієнти. Останні ставлять свої цілі, а в центрі допомагають їх досягти. Хтось, наприклад, хоче повернутися на роботу, хтось — підкорити Говерлу, переплисти Босфор і їздити на лижах. Тож і реабілітація, як стверджує Ольга Руднєва, має будуватися на цілях та планах людини.
"Наше завдання максимально допомогти пацієнтам прийти в ту точку, про яку вони мріють. А тому важливо працювати не тільки з кінцівками, а і дбати про сон, харчування, психологічний стан. Бо якщо один із цих елементів випадає, відновлення може затягнутися надовго. А ми ж прагнемо якомога швидше повертати людей до активного життя", — наголошує Ольга Руднєва.
Як пацієнтів Superhumans готують до повернення в активне соціальне життя?
Як розповідає генеральна директорка центру, крім протезування, фізичної реабілітації, реконструктивної хірургії та відновлення слуху, у центрі працює ще два важливих напрями: психологічна підтримка та соціальна реінтеграція (включно з кар'єрним консультуванням).
"Питання «Що далі?» ми ставимо пацієнтам не в кінці реабілітації, а ще на початку. Наше завдання — не просто підібрати протез і навчити ним користуватися, а зрозуміти, для чого він людині. Яку роль вона хоче виконувати після повернення до активного соціального життя за межами центру", — акцентує Ольга Руднєва.
У Superhumans також сприяють реінтеграції пацієнтів за межами центру. Фото: Микола Тимченко
Саме тому під час реабілітації з пацієнтами працює команда психологів, яка допомагає прийняти та пізнати нових себе. Працюють також із сім'ями, яким розповідають, як правильно підтримати своїх рідних на цьому шляху. Наприклад, нещодавно команда психологів центру організувала сімейний ретрит для суперів та їхніх родин.
Не менш важливою в роботі центру є також соціальна реінтеграція: тут допомагають із пошуком роботи, створенням резюме, перекваліфікацією. Наприклад, у серпні 2025 року в центрі запустили нову програму в агросфері, під час якої ветеранів і ветеранок знайомлять із перспективами цієї галузі, консультують щодо створення власного бізнес-плану, організовують навчальні поїздки на ферми для отримання досвіду, а 25-м найактивнішим учасникам та учасницям нададуть грантову підтримку на створення власної справи в цій сфері.
"Ми завжди кажемо нашим пацієнтам під час виписки, що вони залишаються назавжди в родині Superhumans. І це не тільки про те, що протез потрібно коригувати впродовж життя. Ми хочемо не просто встановити зв'язок із лікарями, а побудувати цілу спільноту своїх, де людина зможе отримати підтримку й надихнутися прикладами інших", — наголошує Андрій Іщик.
Пацієнти назавжди залишаються в родині Superhumans. Фото: Микола Тимченко
Саме тому в центрі також працює відділ "Рівний-Рівному", сформований переважно із випускників Superhumans, які раніше проходили тут реабілітацію. Вони стають менторами для нових пацієнтів, допомагають їм швидше адаптуватися до центру, підтримують їх, долучають до спільних подій, спортивних змагань, переглядів кіно на великому екрані в холі центру, поїздок на різні активності в межах міста, області та по Україні.
Крім цього, у центрі вже навіть є свої маленькі традиції. Наприклад, кожного четверга тут влаштовують виписку для пацієнтів — це такий невеликий випускний просто в холі центру.
"Ми вирішили, що не варто просто вручати людині документи й казати: «Ну все, їдь». Натомість присвячуємо хоча б п'ять хвилин, щоби подякувати людині й почути зворотний зв'язок", — ділиться Андрій Іщик.
Ще однією традицією є реюніони — масштабні події, під час яких один-два рази на рік зустрічаються не лише пацієнти та випускники, а і працівники, донори, партнери. Реюніон триває цілий день: тут можна відвідати різні дискусійні панелі, послухати різних виконавців, познайомитися з новими людьми, розширити своє коло спілкування тощо.
"Ми ніколи не кажемо, що в нас є колишні пацієнти. Усі вони — частина однієї великої родини Superhumans. Вони можуть у будь-який момент приїхати — навіть просто поспілкуватися або взяти участь у спортивних заходах чи інших подіях. І це відчуття спільнотності дуже цінне і для нас, і для них. І дуже хочеться, щоби на це звернули увагу й інші реабілітаційні центри в Україні, ми охоче поділимося своїм досвідом", — підсумував Андрій Іщик.
Як потрапити до Superhumans?
- У Superhumans працює електронна черга. Тож щоб стати пацієнтом чи пацієнткою, потрібно заповнити анкету на сайті.
- Упродовж трьох-чотирьох днів після заповнення заявки з пацієнтом/пацієнткою звʼязуються представники кол-центру, щоб зорієнтувати про наступні кроки та час очікування.
- Після цього відбувається первинна зустріч для знайомства з мультидисциплінарною командою та першого огляду.
- Після підтвердження всіх деталей ви отримаєте офіційне повідомлення із зазначенням дати госпіталізації або чергового огляду лікарів.
